Юридична діяльність психолога в Україні

Сьогодні слово «психолог» стало надто доступним. Ним називають себе люди з різним рівнем підготовки, різною освітою і різною відповідальністю. У публічному просторі поруч із фаховими спеціалістами з’являються коучі, езотеричні практики, тарологи, духовні наставники та блогери, які також використовують психологічну лексику. Усе це створює плутанину — і для клієнтів, і для самих психологів.

Саме тому тема юридичної діяльності психолога в Україні сьогодні є не лише актуальною, а й необхідною для професійного поля.

Ця стаття створена для психологів, психотерапевтів, студентів психологічних спеціальностей, а також для клієнтів, які хочуть розуміти, у яких юридичних межах працює психолог в Україні. Важливо усвідомлювати, які права, обов’язки та межі відповідальності має психолог, адже це не лише захищає клієнтів, а й забезпечує безпечні та професійні умови для практикуючих спеціалістів.

У цій статті я розглядатиму юридичну діяльність психолога в Україні з позиції практикуючого спеціаліста та експерта з юридичних питань у психологічній практиці — спираючись на власний професійний досвід, роботу з договорами, відповідальністю, межами компетенції та реальними запитами з практики.

Юридичне визначення психолога в законодавстві України

В українському законодавстві відсутній окремий спеціальний закон, який би містив пряме визначення терміну «психолог». Проте його юридичний статус формується через систему нормативних актів. 

Професія «Психолог» офіційно закріплена у Класифікаторі професій ДК 003:2010, де вона має код 2445.2. Саме тут держава визнає психолога як окрему професію у системі праці. Це основне джерело, яке підтверджує, що психолог — це не побутова назва, а офіційна професійна категорія.Правова основа формування психолога як спеціаліста міститься у законодавстві про освіту. Закон України «Про вищу освіту» регулює не саму професію, а порядок здобуття кваліфікації. Саме тут визначається, що диплом бакалавра чи магістра містить спеціальність та кваліфікацію. Тобто юридично психолог — це особа, яка здобула вищу освіту за спеціальністю «Психологія», але сам закон не дає професійного визначення цієї діяльності.

Згідно з статтею 1 та статтею 16 Закону України «Про соціальні послуги», психолог є суб’єктом надання соціально-психологічних послуг. Закон визнає психологічну допомогу складовою системи соціальних послуг, а психолога — спеціалістом, який може надавати таку допомогу в межах професійної компетенції. Це означає, що діяльність психолога має офіційний правовий статус у соціальній сфері.

Відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров’я (статті 3 та 33), психолог не належить до медичних працівників, якщо він не має медичної освіти. Закон чітко розмежовує психологічну допомогу та медичне лікування. Таким чином, психолог здійснює немедичну професійну діяльність і не має права встановлювати медичні діагнози або призначати медикаментозне лікування.

На підставі чинного законодавства України можна зробити юридично коректний висновок:

Психолог в Україні — це фахівець з вищою освітою за спеціальністю «Психологія», який здійснює немедичну професійну діяльність у сфері психологічної допомоги та соціально-психологічних послуг відповідно до законодавства України.

Психолог, психотерапевт і лікар-психотерапевт: юридична різниця

В Україні ці поняття мають різний правовий статус:

Статус	Освіта	Юридичний статус
Психолог	Вища психологічна	Немедична діяльність
Психотерапевт (психолог)	Психолог + спеціалізація	Немедична психотерапія
Лікар-психотерапевт	Медична освіта	Медична діяльність

Саме ця різниця часто стає джерелом юридичних і професійних плутанин у практиці.

Межі повноважень психолога

Юридично діяльність психолога в Україні визначається не одним конкретним «психологічним» законом, а сукупністю правових норм, які окреслюють, у яких межах психолог може діяти, і що є поза його повноваженнями.

Права психолога

Психолог має право:

• надавати психологічну допомогу, спрямовану на розвиток психологічної компетентності, зняття психоемоційної напруги, підтримку адаптації та вирішення особистісних труднощів. Це випливає з нових положень Закону України «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні», де психологічна допомога визначається як комплекс заходів, що можуть надаватися психологами та іншими фахівцями в цій сфері. 
• проводити психологічні консультації, психокорекцію, кризове втручання, психодіагностику чи супровід у немедичному форматі — форми, які закон називає в межах психологічної допомоги. 
• працювати з емоційними, поведінковими, особистісними та міжособистісними труднощами, а також надавати підтримку в складних життєвих обставинах, що виводиться з того самого визначення психологічної допомоги в законі. 
• здійснювати діяльність індивідуально, у групах, сімейних чи парних форматах — у межах компетенцій, закріплених у професійній освіті і практиці.

Законом не встановлюється окремий перелік «повноважень психолога», але межі діяльності чітко витікають із визначення психологічної допомоги як немедичного комплексу заходів. 

Обмеження та юридичні заборони

Одночасно з правами існують чіткі юридичні межі, які психолог не має права порушувати:

• ставити медичні діагнози — цю компетенцію віднесено до медичних працівників, зокрема лікарів-психіатрів, а не психологів, якщо останні не мають відповідної медичної освіти; така межа випливає з розмежування медичної та немедичної діяльності в законодавстві про психічне здоров’я. 
• призначати медикаменти чи здійснювати будь-які форми фармакотерапії або медичного лікування — це виключно прерогатива лікарів згідно з медичним законодавством (Конституція та профільні медичні акти). 
• замінювати психіатра або лікаря у встановленні діагнозів, лікуванні чи медичному спостереженні — такий розподіл обов’язків закріплений широкими положеннями законодавства про охорону здоров’я і систему охорони психічного здоров’я. 
• вводити клієнта в оману щодо свого статусу або компетенції, зокрема заявляти про медичний статус чи лікувальні повноваження без відповідної освіти або ліцензії — така поведінка може містити елементи правопорушень щодо недобросовісної реклами та шахрайства, а також суперечить етичним стандартам і може мати юридичні наслідки.

Юридичний статус психолога як немедичного фахівця

Юридично психолог не є медичним працівником, якщо він не має медичної освіти і не здійснює психіатричну або лікарську психотерапевтичну діяльність. Цей висновок випливає з розмежування в законодавстві про психічне здоров’я та охорону здоров’я, згідно з яким психологічна допомога належить до немедичних форм діяльності. 

Це означає, що правове регулювання психологічної практики ґрунтується передусім на:

• цивільно-правових відносинах (договір про надання послуг);
• соціальних нормах (надання психологічної допомоги як соціальної послуги);
• етичних стандартах професії (Етичний кодекс психолога);
• спеціальних положеннях Закону України «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні», який визнає психологічну допомогу як окремий комплекс заходів. 

Юридична відповідальність і практичні межі

Психолог, який перевищує свої повноваження, може нести юридичну відповідальність:

• цивільну, якщо клієнт поніс шкоду через невідповідні дії чи перевищення компетенції;
• адміністративну чи дисциплінарну, якщо порушено етичні або професійні стандарти;
• кримінальну, якщо має місце розголошення конфіденційної інформації клієнта або інші діяння, що порушують кримінальні норми (наприклад, незаконне розголошення медичної інформації відповідно до норм Кримінального кодексу щодо таємниць та захисту інформації). 

Фактично межі повноважень визначаються не лише тим, що психолог може робити, а й тим, що він не повинен робити, щоб залишатися в межах правового поля.

Часті запитання клієнтів про юридичні аспекти роботи психолога

Якщо ви обираєте психолога, цілком нормально цікавитися межами його відповідальності, правами, юридичними аспектами роботи та власними правами як клієнта. Запитання про легальність практики, межі повноважень, конфіденційність і відповідальність не є проявом недовіри — вони свідчать про турботу про себе і про якість майбутньої роботи.

Саме з цих міркувань я свого часу написала статтю ”Секс-вторгнення та зловживання владою: як відрізнити психотерапевта від самозванця” для BBC Україна про те, як обрати психолога. У ній я піднімаю питання професійної відповідальності, кваліфікації та безпеки клієнта в умовах незахищеного правового поля психологічної практики.

Нижче зібрані найпоширеніші юридично значущі запитання, які допоможуть вам краще орієнтуватися у сфері професійної психологічної допомоги та усвідомлено обирати спеціаліста.