Юридична діяльність психолога в Україні: правила 2026

Звертаючись до психолога, ми говоримо про те, що робить нас особливо вразливими: пережите насильство, панічні атаки, сексуальність, сімейні конфлікти, психіатричний діагноз або досвід війни. У такій розмові відкривається частина нашого життя, яка потребує особливо обережного ставлення.

Разом із терапевтичним контактом виникають правові межі. Хто відповідає за збереження особистої інформації? Яку освіту повинен мати психолог? Чи може він працювати з психічними розладами? У яких випадках до допомоги потрібно залучити лікаря?

Юридична діяльність психолога в Україні охоплює освіту і професійну підготовку, межі компетенції, інформовану згоду, конфіденційність та відповідальність фахівця за власні рішення.

Я дивлюся на цю тему з двох професійних позицій — як психотерапевтка і як юристка з десятирічним стажем. Для мене право в цій сфері завжди пов’язане з реальною роботою з людиною. За кожною нормою про згоду, конфіденційність або професійні межі стоїть конкретна ситуація, у якій клієнт має залишатися захищеним.

7 лютого 2026 року був введений у дію Закон України «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні». Він змінив правову рамку психологічної допомоги та психотерапії. У цій статті я покажу, як нові правила впливають на роботу психолога і що вони означають для українців, які звертаються по допомогу.

«Психологи прагнуть приносити користь тим, з ким працюють, і дбають, щоб не завдати шкоди».

— Принцип A Етичного кодексу Американської психологічної асоціації, переклад авторки

Що змінилося для психологів і клієнтів у 2026 році

Довгий час правила роботи психолога в Україні доводилося шукати в різних частинах законодавства. Освіту й професійні посади регулювали одні документи, приватну практику та договори — інші. Для сфери охорони здоров’я діяли окремі вимоги.

Центральну правову рамку в межах системи психічного здоров’я сформував Закон України «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні». Він визначив поняття психологічної допомоги та психотерапії, права людей, які отримують послуги, статус фахівців і надавачів допомоги. Закон також заклав засади професійних стандартів та сертифікації.

Поряд із цим Законом продовжують діяти норми цивільного, трудового й медичного законодавства, а також правила захисту персональних даних. Юридична діяльність психолога у конкретній ситуації залежить від місця роботи, освіти та змісту послуг.

Щоб точніше зрозуміти цей статус, пропоную подивитися на два способи правового визначення професії.

Перший міститься у Класифікаторі професій ДК 003:2010, де закріплена професійна назва «психолог». Класифікатор потрібний насамперед для визначення професій і посад у трудових відносинах.

Другий підхід з’являється в Законі про систему охорони психічного здоров’я. Він використовує ширше поняття — фахівець у сфері психічного здоров’я. До цієї категорії належать люди з відповідною освітою, професійними знаннями та навичками, які відповідають установленим вимогам щодо атестації або сертифікації.

Ці визначення працюють на різних рівнях. Класифікатор відповідає на питання, як називається професія або посада. Закон визначає місце фахівця в системі психічного здоров’я, види допомоги та вимоги до професійної підготовки.

Перелік професій у цій системі затверджено постановою Кабінету Міністрів України №288 від 4 березня 2026 року.

Для клієнта ця різниця має цілком практичне значення. Назва у профілі чи на сайті лише позначає заявлену професійну роль. Обсяг допомоги визначають освіта, спеціалізація і кваліфікація конкретного фахівця.

Ким може працювати психолог в Україні

У практичній діяльності ці назви часто використовуються як взаємозамінні, хоча юридично та професійно вони не є тотожними.

Психолог може працювати у закладах освіти й охорони здоров’я, соціальних службах, реабілітаційних центрах, громадських організаціях, бізнесі, секторі безпеки та оборони або вести приватну практику. Конкретна посада та зміст роботи залежать від освіти, спеціалізації й кваліфікаційних вимог у відповідній сфері.

Місце роботи також впливає на правове регулювання. Для штатного працівника мають значення посадова інструкція і трудове законодавство. У приватній практиці професійні правила поєднуються з договірними відносинами, захистом персональних даних та вимогами до надавача послуг. Тому запитання «ким може працювати психолог» веде до іншого: яку саме допомогу він може надавати відповідно до своєї освіти та спеціалізації.

Юридична діяльність психолога: чим відрізняються фахівці

Найбільше плутанини виникає навколо назв «клінічний психолог» і «психотерапевт». У праві за ними стоять різні освітні траєкторії, професійні повноваження та сфери роботи.

Професійна категорія	Освіта і сфера роботи	Що це означає для клієнта
Психолог	Має профільну психологічну освіту. Може працювати в освіті, соціальній сфері, бізнесі, приватній практиці та інших напрямах	Обсяг допомоги залежить від спеціалізації й додаткової підготовки
Клінічний психолог	Має магістерську освіту з психології та спеціалізацію з клінічної психології. Працює у сфері охорони здоров’я	Проводить психологічне оцінювання і надає психологічну допомогу в межах своєї кваліфікації. Призначення ліків належить до компетенції лікаря
Психотерапевт у сфері охорони здоров’я	Належить до професіоналів із вищою немедичною освітою та має спеціалізацію з психотерапії	Проводить психотерапію в закладах охорони здоров’я в межах професійної кваліфікації. Лікарські функції потребують медичної освіти
Психотерапевт поза сферою охорони здоров’я	Працює поза системою охорони здоров’я. Вимоги до освіти, підготовки у психотерапевтичному методі та сертифікації визначає законодавство	Проводить психотерапію в межах своєї підготовки. Медичні рішення залишаються у компетенції лікаря
Лікар-психотерапевт	Має вищу медичну освіту, лікарську підготовку та спеціалізацію з психотерапії	Надає медичну допомогу й ухвалює рішення щодо діагностики та лікування в межах лікарської кваліфікації

Для сфери охорони здоров’я кваліфікаційні характеристики клінічного психолога, психотерапевта та лікаря-психотерапевта встановлені наказом МОЗ України № 138. У переліку професій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 288, психотерапевт у сфері охорони здоров’я і психотерапевт поза нею зазначені окремо.

Диплом підтверджує базову психологічну освіту. Підготовка у конкретному психотерапевтичному методі потребує окремого навчання, практики й супервізії відповідно до вимог програми та сертифікації. Сертифікат короткого курсу свідчить про опанування окремої теми, а його професійна вага відповідає обсягу такого навчання.

Система сертифікації заслуговує на окрему статтю. У ній я розберу вимоги до різних професійних категорій, перехідний період і документи, якими фахівець підтверджує кваліфікацію.

Межа компетенції починається зі здатності фахівця чесно визнати, що певна ситуація потребує знань іншого спеціаліста. Цю професійну позицію точно передає фраза із сучасної версії клятви Гіппократа:

«Я не соромитимуся сказати: “Я не знаю”, і звернуся до колег, коли для допомоги людині потрібні їхні знання».

— Луїс Лазанья (Louis Lasagna), «Сучасна версія клятви Гіппократа», 1964 рік, переклад авторки

Для психолога ця межа проявляється у конкретних професійних рішеннях: які запити він бере в роботу, коли рекомендує консультацію лікаря і за що відповідає особисто.

Що може психолог і де проходять межі його компетенції

Психологічна допомога і психотерапія пов’язані між собою, однак мають різний зміст. Закон описує психологічну допомогу як комплекс заходів, спрямованих, зокрема, на зменшення психоемоційної напруги, розвиток психологічної стійкості й соціальну адаптацію. Психотерапія передбачає планомірне застосування науково обґрунтованих психотерапевтичних методів.

У межах своєї підготовки психолог може проводити консультування, кризове втручання, психоедукацію, психологічне оцінювання та працювати з емоційними, поведінковими й міжособистісними труднощами. Індивідуальна, парна, сімейна або групова робота потребує відповідної спеціалізації.

Людина з психічним розладом також може отримувати психологічну та психотерапевтичну допомогу. При депресії, тривожних розладах, посттравматичних станах та інших клінічних труднощах психотерапія іноді є основною формою допомоги, а іноді відбувається паралельно зі спостереженням психіатра, медикаментозним лікуванням або роботою іншого лікаря.

Медичний діагноз, призначення лікарських засобів і зміна схеми лікування належать до компетенції лікаря. Психолог відповідає за психологічне оцінювання й допомогу в межах своєї освіти. Рекомендації самостійно припинити приймання препаратів або замінити необхідне лікування психотерапевтичним методом виходять за межі цієї компетенції.

Професійна межа означає здатність супроводжувати людину зі складним станом і водночас бачити момент, коли до роботи потрібно залучити іншого фахівця.

Як це виглядає на практиці: звернення через панічні атаки

Коли до мене звертається клієнт із високою тривогою або панічними атаками, я уточнюю, як давно він був у сімейного лікаря, чи має хронічні захворювання і чи приймає лікарські засоби. Окремо запитую, чи перевіряли функцію щитоподібної залози, рівень вітаміну B12 і вітаміну D та чи виявляли раніше дефіцитні стани.

Мета цих запитань — побачити ширший контекст здоров’я. Подальше обстеження лікар визначає індивідуально. Панічні атаки мають складну природу, тому пояснювати їх дефіцитом одного вітаміну було б надмірним спрощенням.

За потреби я рекомендую звернутися до сімейного лікаря. Він збирає анамнез, проводить огляд і визначає, які лабораторні дослідження або консультації потрібні конкретному пацієнтові. Такий підхід узгоджується з настановою ВООЗ mhGAP для неспеціалізованої медичної допомоги: фізичний стан та інші можливі причини симптомів оцінюють за допомогою анамнезу, огляду й обстежень за показаннями.

Психотерапія та медичне обстеження можуть відбуватися паралельно. Під час сесій ми досліджуємо обставини появи нападів, працюємо зі страхом тілесних відчуттів і поступово зменшуємо уникання. Сімейний лікар зі свого боку оцінює фізичний стан і вплив лікування, яке людина вже отримує.

Так розподіляється професійна відповідальність. Моя частина роботи — зібрати інформацію, важливу для психотерапії, і побачити момент, коли потрібна медична консультація. Рішення щодо обстежень, діагнозу й лікування ухвалює лікар.

Професійна та юридична відповідальність психолога

Погоджуючись працювати з клієнтом, психолог бере на себе відповідальність за власну компетентність, спосіб роботи і поводження з інформацією, яку йому довіряють. Він має чесно повідомляти про освіту, пояснювати формат допомоги, не виходити за межі підготовки та залучати інших фахівців, коли цього потребує стан людини.

Результат психотерапії неможливо гарантувати, тому відсутність очікуваних змін сама собою не доводить порушення. Для юридичної оцінки досліджують конкретну поведінку фахівця, вимоги до неї, можливу шкоду, причинний зв’язок та інші обставини.

Залежно від ситуації порушення може мати професійні, цивільні, адміністративні або кримінально-правові наслідки. Ризик виникає, наприклад, через розголошення конфіденційної інформації, неправомірне використання персональних даних, введення клієнта в оману, заподіяння шкоди або діяльність поза межами компетенції.

Окреме місце посідають терапевтичні кордони. Психолог отримує доступ до дуже особистої інформації й перебуває у позиції професійної влади. Використання залежності або вразливості клієнта у власних емоційних, сексуальних чи фінансових інтересах руйнує саму основу терапевтичних відносин. Про те, як розпізнати сексуалізоване порушення меж, я писала для BBC Україна у статті «Секс-вторгнення та зловживання владою: як відрізнити психотерапевта від самозванця».

Коли скарги клієнтів мають наслідки: випадок психолога з Чернігова

У 2026 році Українська спілка психотерапевтів розглянула скарги колишніх клієнток чернігівського психолога Ігоря Шурубури. Цей випадок показує, як працює професійна відповідальність усередині фахового об’єднання і чим вона відрізняється від рішення суду.

Одна з колишніх клієнток розповіла Суспільному, що звернулася по допомогу після розлучення. За її словами, ще під час консультацій спілкування вийшло за межі кабінету: з’явилися спільні походи в кіно й ресторани, згодом — сексуальні стосунки та спільне проживання. Жінка також стверджувала, що позичала психологу гроші, а пізніше пов’язала власні рішення із залежністю та еротичним перенесенням. Інші колишні клієнтки також описували розмиті професійні межі.

Це публічні свідчення учасниць, а не обставини, встановлені судовим рішенням. Сам психолог заперечував домагання та наголошував, що його не притягували до адміністративної або кримінальної відповідальності. Пізніше він відмовився коментувати конкретні історії, пославшись на конфіденційність. Позиції сторін і перебіг першого розгляду викладені в розслідуванні Суспільного Чернігів.

7 лютого 2026 року спілка тимчасово припинила його членство. На загальних зборах 30 травня 2026 року психолога позбавили членства в УСП, заборонили повторний вступ протягом семи років і зупинили його навчання в Українському психотерапевтичному університеті та Першій Київській школі психотерапії.

Ці рішення не є вироком суду і не встановлюють цивільного відшкодування. Громадське об’єднання може застосувати наслідки, передбачені власними правилами: розглянути скаргу, зупинити або припинити членство. Воно не може заборонити людині будь-яку психологічну практику в Україні.

Випадок також пояснює практичну цінність членства у професійній асоціації. Для клієнта воно не гарантує бездоганної роботи, але створює додатковий механізм скарги. Якщо фахівець не належить до жодного об’єднання, дисциплінарний шлях через його етичну комісію відсутній. Можливі судові чи інші юридичні способи захисту від цього не зникають, проте потребують окремих підстав і доказів.

На що звернути увагу, обираючи психолога

Обираючи психолога, людина не зобов’язана проводити власне розслідування або перевіряти десятки документів. Достатньо кількох прямих запитань, щоб зрозуміти, наскільки прозоро фахівець говорить про свою роботу.

На першій розмові можна запитати про базову освіту, тривалість навчання у психотерапевтичному методі та досвід із вашим запитом. Професійна відповідь міститиме не лише перелік компетенцій, а й межі: з чим психолог не працює, коли рекомендує консультацію лікаря і до кого може направити.

Не менш значущі практичні умови. До початку роботи мають бути зрозумілими:

• формат і тривалість зустрічей;
• вартість, порядок оплати та перенесення сесій;
• способи зв’язку між консультаціями;
• правила зберігання інформації та межі конфіденційності;
• порядок завершення роботи;
• належність до професійної асоціації та можливість подати скаргу.

Інформована згода не зводиться до підпису під документом. Людина має розуміти, яку допомогу їй пропонують і на яких умовах. Згода на консультацію не означає автоматичної згоди на запис зустрічі, передання даних іншим особам або публікацію клієнтської історії.

Насторожити мають гарантії результату, тиск із вимогою купити більше сесій, поради припинити лікування без участі лікаря, прохання позичити гроші, а також спроби перевести терапевтичні відносини у романтичні, сексуальні чи ділові. Клієнт має право ставити запитання, відмовитися від вправи, попросити пояснити метод і завершити роботу.

Конфіденційність охоплює зміст розмов, сам факт звернення, контактні дані та професійні записи. Її межі краще обговорити до першої повноцінної сесії. Окремо я розберу інформовану згоду, використання клієнтських історій і конфіденційність під час війни — з українським публічним кейсом про розголошення відомостей щодо сексуального насильства.

Якщо перед початком терапії хочеться познайомитися і поставити свої запитання, можна забронювати 15-хвилинну зустріч-знайомство.

Юридична діяльність психолога: що змінюється для фахівця і клієнта

Новий закон не завершив формування системи за один день. Професійні стандарти, сертифікація і реєстри потребують подальшого впровадження. Водночас напрям уже зрозумілий: назви послуги або професії недостатньо — дедалі більшого значення набувають підтверджена підготовка, прозорі умови роботи та відповідальність за порушення.

Для психолога це означає ясніше визначати власну компетенцію, документувати домовленості й не залишатися наодинці з випадками, які потребують участі лікаря або іншого фахівця. Для клієнта — право знати, до кого він звертається, яку допомогу отримає і куди може подати скаргу.

Юридичні правила не замінюють довіри. Вони створюють межі, у яких довіра не має ставати беззахисністю.

Ще до першої зустрічі людина може побачити, як психолог ставиться до її прав, особистої інформації та умов роботи. Тому на сайті окремо опубліковані етичні принципи, яких я дотримуюся у своїй практиці, публічний договір — оферта та Політика конфіденційності сайту. Кожен із цих документів відповідає на своє питання: якими професійними принципами я керуюся, на яких умовах надаю послуги та як обробляються дані, залишені через сайт.